1390 року хрестоносці спалили місто в долині Паяути, а мешканці відійшли на пагорб. Ніхто не відбудував його — тому воно досі там.
Кернаве стоїть на правому березі Няріс, за тридцять п’ять кілометрів на північний захід від Вільнюса: п’ять городищ у ряд над широкою долиною. У XIII столітті тут була перша столиця Литви — осідок великих князів і знак держави, ще язичницької. Письмові джерела називають її 1279 року, коли хрестоносці взяли в облогу двір великого князя Трайдяніса.
1390 року, під час громадянської війни, військо ордену спалило місто в долині Паяути разом із замком. Ті, хто вцілів, перебралися нагору, на пагорб, а долину лишили в спокої. За століття річка намила мул, і земля перетворилася на вологий торф.
Торф не пропускає повітря, а без повітря майже ніщо не гниє. Дерево, шкіра, тканина, планування вулиць — усе лишилося там, де впало. Археологи звуть Кернаве литовською Троєю, і порівняння не про драму, а про глибину: шари цілого міста, запечатані й жодного разу не забудовані.
Тим, що катастрофа обернулася способом збереження. Місто, відбудоване шість разів, розповіло б значно менше. Серед знахідок — медґринда, дерев’яна дорога, прокладена під водою між IV і VII століттями: хто знав шлях, той проходив, хто не знав — ні. Розкопки тривають тут щороку від 1979-го й досі не завершені.
Kernavės archeologinės vietovės muziejus — Kerniaus g. 4A, Кернаве. Три зали розповідають про саму місцевість, про доісторію та про XIII–XIV століття; городища — назовні, вільно доступні, за кілька хвилин ходу. Заповідник під державною охороною від 1989 року, а 2004-го місцевість увійшла до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
В останню неділю кожного місяця постійна експозиція безкоштовна.
Де побачити наживо: Kernavės archeologinės vietovės muziejus · Kernavė